Профілактика гострих кишкових інфекцій у літній період

Кишкова інфекція – це велика група захворювань, для яких є характерним ураження шлунково-кишкового тракту. Причиною інфекції можуть стати віруси, бактерії, а також продукти їх життєдіяльності (токсини). За статистикою, кишкові інфекції можна віднести до сезонних захворювань, пік яких припадає на весняно-літній період

Причин такої сезонності декілька:

• влітку ми частіше п'ємо некип'ячену воду;

• влітку ми частіше споживаємо свіжі овочі та фрукти, які не завжди ретельно вимиті і знезаражені;

• влітку харчові продукти (особливо м'ясо, молоко, риба) псуються швидше, хоча ознаки псування можуть бути практично непомітні;

• влітку з'являється велика кількість комах – переносників інфекції (доведено, наприклад, що на тілі однієї мухи переміщається до 10 мільйонів бактерій!).

Як же відбувається зараження?

З водою, їжею, з брудними руками в рот потрапляють віруси і бактерії. Потім ці мікроби транспортуються в шлунок і кишечник, де починають активно розмножуватися і продукують різні токсини.

Симптоми захворювання починаються з загальної млявості, слабкості, поганого апетиту, можливо відчуття тяжкості в шлунку, головні болі. Трохи пізніше настає блювання, діарея, болі в животі, можливо, висока температура, озноб. У середньому, з моменту потрапляння мікробів в організм неприємні симптоми проявляються протягом від 6–48 годин до 7 днів.

Для запобігання захворювання необхідно знати і дотримуватися елементарних правил:

• дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після відвідування громадських місць, автотранспорту, перед їжею).

• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів тощо) та у осіб, які торгують не сертифікованою продукцією;

• звертати увагу при купівлі швидкопсувної продукції на терміни її реалізації;

• не купувати баштанні культури (кавуни, дині) в розрізаному вигляді, так як мікроби з поверхні легко переносяться і розмножуються в соковитої м'якоті;

• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;

• ретельно промивати овочі та фрукти під струменем проточної питної води перед вживанням в їжу;

• суворо дотримуватися роздільної переробки сирих і варених продуктів у домашніх умовах (використовуйте окремі обробні дошки і ножі);

• продукти для дітей молодшого віку купувати свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не вживати сиру воду;

• використовувати для пиття тільки кип'ячену воду.

Якщо, незважаючи на всі запобіжні заходи, все ж з'являються перші ознаки гострих кишкових інфекцій, то необхідно відразу звернутися за медичною допомогою.

Обережно, небезпечні рослини!

Літо – пора активного відпочинку та оздоровлення. В цей час люди намагаються частіше бувати на свіжому повітрі, біля водних об’єктів, у лісі. Але мало хто замислюється над тим, що під час відпочинку на природі нас може очікувати зустріч з небезпечними рослинами. Тому, знання елементарних правил поводження з ними стануть запорукою здорового та безпечного відпочинку.

Отруйні рослини - це рослини, що виробляють і накопичують у процесі життєдіяльності отрути, що викликають отруєння тварин і людини. У світовій флорі відомо більше 10 тисяч видів таких рослин.

Отруйні рослини, що містять алкалоїди, вражають центральну нервову систему, надають збудливу дію, негативно впливають на роботу серця, шлунку, нирок і печінки. До них відносяться:

Блекотачорна. Це дворічна трав'яниста рослина з неприємним, дурманним запахом із сімейства пасльонових. Дуже отруйна, особливо під час цвітіння. Вся рослина опушена дрібними, м'якими волосками. Плід рослини - коробочка з бурувато-чорним насінням округлої форми. Діти часто приймають її за макове насіння, а м'ясистий стебловий корінь - за коріння овочевих рослин.

При легкому отруєнні блекотою з'являються сухість у роті, розлад мови і ковтання, розширення зіниць, сухість і почервоніння шкіри, збудження, рідше - марення і галюцинації, прискорене серцебиття. При важких отруєннях дитина втрачає орієнтацію, відчуває різке рухове і психічне збудження, значно підвищується температура. Дитина може знепритомніти, шкіра стає синюшною. Можливі судоми. Блокування роботи дихального центру, розташованого в головному мозку, і судинна недостатність можуть призвести до смерті. Специфічним ускладненням отруєнь рослинами цієї групи є значні набряки обличчя, а так само, передпліч і гомілок, пов'язані з порушенням мікроциркуляції крові в тканинах.

Дурманзвичайний привабливий для дитини своїм насінням. Це однорічна рослина родини пасльонових, може досягати у висоту 1 м. Неприємно пахне. Квітки у отруйної рослини білі, характерної витягнутої форми. Плід - коробочка яйцеподібної форми, покрита товстими, твердими шипами. Симптоми отруєння дурманом такі ж, як і при отруєнні блекотою чорною.

У сімействі пасльонових є ще одна отруйнарослина-беладонназвичайна,чибеладонна. Це багаторічна рослина з багатоглавим кореневищем і великими гіллястими коріннями. Стебло товсте, до 2 м у висоту, часто з фіолетовим відтінком. Квітки пониклі, біля основи жовто-бурі, а по краях буро-фіолетові. Особливо небезпечний плід - фіолетово-чорна, блискуча, соковита ягода з темно-фіолетовим соком, тому діти плутають її з вишнею. Ознаки отруєння беладонною такі ж, як і при отруєнні блекотою чорною.

Становлять небезпеку і рослини, що належать досімействамакових. Найбільш небезпечні опійні сорти маку, які можуть призвести до сильного отруєння. Опійні сорти відрізняються сизувато-зеленими бутонами довгастої форми з втислою верхівкою і довжиною 3-4,5 см. У олійних сортів вони більш дрібні 2-2,5 см, у нижній частині червоно-фіолетові. Самі квітки можуть бути різного забарвлення: білі, фіолетові, червоні та рожеві. Найбільшу небезпеку приховують у собі насіння маку опійних сортів білого або світло-жовтого кольору. Симптоми отруєння маком такі ж, як і при отруєнні блекотою чорною. Крім того, опійний мак може надавати пригнічуючий вплив на нервову систему, судиноруховий і дихальні центри головного мозку. У результаті розвивається загальмованість, уражається число серцевих скорочень, дихання, температура тіла стає нижчою норми.

Волчнік,абововчелико - в народі називають вовчою ягодою. Це чагарник або дрібні деревця з яскраво-червоними ягодами, схожими на обліпиху. Сік цієї отруйної рослини, що потрапив на шкіру, може викликати біль, почервоніння, набряк, і навіть пухири та виразки. При попаданні ягід або соку у шлунок, ознаки отруєння будуть такими: печіння в роті і горлі, утруднення ковтання, слинотеча, біль у шлунку, пронос, блювота. У сечі з'явиться кров.

Дворічна трав'яниста рослинаборщівник з сімейства зонтичних відо-мо всім. Вона росте на лугах, узліссях, уздовж доріг. У висоту борщівник сягає 2,5 м, має пустотілий стебель, велике листя і білі квіти, зібрані в парасольки. Зустрічається два види борщівника: звичайний і пухнастий, і обидва представляють небезпеку протягом усього літа. Навіть зрубана, зів'яла рослина здатна нашкодити дитині, особливо тому, хто любить майструвати зі стебел трубочки, дудочки, бризкалки і човники. Всі частини цієї отруйної рослини містять ефірні олії та інші активні речовини. Крапля соку борщівника при попаданні на шкіру або слизову може викликати сильні опіки, що супроводжуються болем, почервонінням, пухирями, ерозією. Не дозволяйте дітям не тільки рвати рослини, але навіть просто грати в його заростях.

Відома лікарська рослина чистотіл, з яскравими жовтими квітками, теж може нашкодити дитині. Молочний сік рослини, потрапляючи на шкіру або слизові оболонки дитини, може викликати почервоніння, а при тривалому впливі навіть опік. Також чистотіл містить алкалоїди, тому при його попаданні в шлунково-кишковий тракт з'являються ознаки, характерні для отруєнь рослинами, що містять алкалоїди.

Ознаки отруєння рослинами

При отруєнні будь-якими рослинами спостерігається прихований період. Тривалість його може коливатися від декількох хвилин до доби, залежно від видів небезпечної хімічної речовини.
Гострі отруєння можуть бути викликані не тільки плодами, але і стеблами, коріннями, квітами рослин. Такими небезпечними рослинами є віх (цикута), білена чорна, дурман звичайний, аконіт отруйний, скоплія кавказька, болиголов краплистий, чемериця Лобеля.
Деякі рослини при одному лише дотику до їх листків можуть викликати опік шкіри з появою міхурів і навіть виразок, які важко загоюються. Це чагарник вовче лико (лісовий бузок), синій борець (аконіт), бульбочковий морквяник, ясенець та інші.
Тому, отуючись до подорожі, необхідно ознайомитися за допомогою визначників рослин з найнебезпечнішими представниками рослинного світу, що трапляються в районі наміченого маршруту. Корисно зробити для себе замальовки або описи таких рослин.
Ознаки найбільш підступної рослини - смертельного веху (цикути), що росте у вологих місцях уздовж річок, струмків і боліт, повинен знати кожен турист. У нього трійчасті, сильно вирізані, схожі на курячі лапи листки яскраво-зелених кольорів, вузлувате товсте стебло із червонуватим нальотом, дрібні, як у кропу, білі квіти, запах петрушки, м'ясистий багатокамерний рожевий корінь.
Під час походу треба остерігатися пробування невідомих ягід, збирання в гербарій явно отруйних рослин .

Що робити, якщо дитина з'їла отруйну рослину
1-й крок. Зберігайте спокій, щоб не хвилювати дитину і не погіршити її стан.
2-крок. З'ясуєте в неї, що відбулося і коли.
3-й крок. Викличте "швидку допомогу". Назвіть вік дитини, її вагу, час, коли це трапилося і чим отруїлась. Дитина повинна залишатися поруч із вами. Виконуйте всі рекомендації лікаря.
4-й крок. Допоможіть організму звільнитися від отрути. Якщо дитина при свідомості, промийте їй шлунок. Дайте випити води. Далі, обережно надавлюючи пальцем або черешком ложки на корінь язика, викличте в неї блювоту. Промивання повторити два-три рази.
5-й крок. Після промивання шлунка, суворо дотримуючись вікових дозувань, зазначені в інструкції, дайте дитині випити ентеросорбенти – препарати, що зв'язують отрути в шлунково-кишковому тракті та виході їх з випорожненнями. Це можуть бути СМЕКТА, ЕНТЕРОСГЕЛЬ та ін. Вони значно полегшать стан дитини. Активоване вугілля в цій ситуації малоефективне. Зменшують всмоктування отрут обкутуючі слизові речовини: відвар із лляного насіння, рослинна олія, кисіль, збиті яєчні білки (1–3 штуки). Можна дати дитині чорні сухарі. Через 15–20 хвилин бажано знову викликати блювоту і дати знову препарати.
6-й крок. Корисно зробити очисну клізму: температура води повинна бути нижче 22–24° С. Обсяг води залежить від віку дитини. Для дітей перших місяців життя це 30–60 мл, для дітей від шести місяців до року – 120–180 мл. Одно-дворічним малятам досить 200 мл, а дітям від двох до шести років – 300 мл.
Увага! При розвитку судом важливо не допустити порушення дихання за рахунок спазму м'язів, тому в рот постраждалого варто вставити черешок ложки, обгорненої бинтом або чистою, попрасованою тканиною.
При відсутності в дитини ознак життя, необхідно починати робити непрямий масаж серця і штучне дихання.
Що робити, якщо дитина торкнулася отруйної рослини
При опіках ефірними маслами веху, жовтцю, чистотілу необхідно змити небезпечну речовину водою з уражених ділянок тіла. Потім необхідно збризкати їх протиопіковими аерозолями й накласти стерильну марлеву серветку або чисту попрасовану тканину. Для подальшого лікування опіку необхідно звернутися до лікаря.
Знати – значить запобігти!

5. Перша допомога при отруєнні та опіках рослинами.

Існує чимало небезпечних видів, проте пальма першості належить борщовику. Він своєю підступністю не поступається знаменитому американському отруйному плющу - сумаху. Чим би не спричинено подразнення, головне, скоріше змити отруту з рук і інших частин тіла. Якщо реакція все-таки виникла, існує багато способів зменшити свербіння і підсушити пухирі, що вискочили на шкірі.
Роздратування звичайно завдадуть отруйні речовини, що знаходяться у волосках ягід і вегетативних органів рослин. Ви наражаєтеся на небезпеку і в лісі, і на садовій ділянці, й удома (отруйні, наприклад, красуня глоріоза і диффенбахія - улюблена офісна рослина). Зазвичай реакція виявляється відразу або незабаром після контакту з рослиною. Що стосується сумно знаменитого борщовика, то після того, як висипу не стане, на шкірі можуть залишатися пігментні плями, що зберігаються до півроку.
При опіках борщовиком рекомендується густо намилити уражене місце господарським милом і змити лосьйоном, що містить спирт.
Протерти лосьйоном або одеколоном рекомендується також кропив'яні опіки.
Якщо ви точно не знаєте, яка саме рослина причинила вам дискомфорт, завжди допоможе обмивання великою кількістю холодної води.
У жодному випадку не розтирайте уражене місце - так ви можете рознести подразнюючу речовину буквально по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. До того ж розтирання стимулює кровоток, а значить, надходження до ураженого місця нових і нових речовин, що підтримують запалення.
Як при будь-якому запаленні, полегшення принесуть холодні компреси або прикладання льоду до уражених місць.
Якщо роздратування викликано вовчим ликом (при попаданні соку ягід на шкіру), рекомендуються пов'язки з синтоміциновою маззю і маззю Вишневського.
Відріжте лист алое, вийміть з нього ложкою м'якуш і нанесіть її на уражене місце. Протизапальні і антибактеріальні властивості алое роблять його досить ефективним засобом. Готові препарати алое у вигляді гелів придатні для цієї мети тільки в тому випадку, якщо вони виготовлені з натуральної м'якоті рослини.
Зірвіть декілька листків звичайного садового бур'яну - подорожнику, промийте їх, пропарте і, дещо остудивши, нанесіть припарку на уражену ділянку шкіри. В подорожнику міститься аллантоїн - сполучення з протизапальними і антибактеріальними властивостями.
У пральній машині при помірній температурі періть одяг, в якому ви гуляли по чагарниках борщовику. Це убереже вас від поширювання висипу, що зудить, по всьому тілу.
Обполосніть водою взуття. Якщо ви "спілкувалися" з борщовиком у взутті, що виготовлено з тканини, його також варто прати.
Чотириногого друга після спільної прогулянки по нетрях і гущавині слід викупати. Обов'язково вдягніть гумові рукавички.
Щоб підсушити пухирі, що проступили на шкірі, і угамувати свербіння, зробіть оцтовий компрес. Змішайте півстакана столового оцту і півтори склянки води. Остудіть суміш в холодильнику. Коли свербіння стане нестерпним, змочіть клаптик тканини цим розчином і прикладіть його до місця, що зудить.
Намочіть клаптик тканини холодним молоком і прикладіть його до шкіри. Холодне молоко заспокоює свербіння краще, ніж холодна вода. Хоча механізми такої дії молока поки не з'ясовані, не виключено, що активними компонентами в даному випадку є жири, що містяться в ньому.
За допомогою ватного тампону обробіть висип лосьйоном з гамамелісу - визнаного засобу для заспокоєння подразненої шкіри. Лосьйон гамамелісу діє на шкіру охолоджуюче, оскільки з її поверхні випаровуватиметься спирт.
Змочіть водою звичайний пакетик чаю (чорного або зеленого) і прикладіть його до шкіри, що зудить. Дубильна кислота, що міститься в листі чаю, полегшить свербіння та зменшить запалення тканин.
Прийміть теплу ванну, додавши у воду декілька столових ложок дрібномелених вівсяних пластівців, або звичайну вівсяну муку. Вівсяна мука підсушить висип і запобіжить його перетворенню в пухирі, що зудять. З ванни вибирайтеся обережно: намокла вівсянка дуже слизька.
Щоб позбавитися висипу, полежіть у ванні, куди додана гірка сіль. Інструкції по її використовуванню містяться на етикетці.
Збираючись на прогулянку в ліс або поле, де можуть рости отруйні рослини, надягайте брюки і сорочку з довгими рукавами.
Знайдіть офіційне джерело і роздивіться як виглядають борщовик, вовче лико, болиголов плямистий, анемона, простріл луговий, чистотіл: до всіх цих рослин можлива підвищена чутливість.
У чагарниках борщовику безпечно гуляти (було б бажання!) в похмуру погоду: кумарини, що викликають роздратування, активні тільки при яскравому сонячному світлі.
Не наближайтеся до куп хмизу або ломаччя, що горять. Якщо в них є залишки отруйних рослин, ви одержите неабияку дозу зовсім не цілющої "аромотерапії".

небезпека від крижаних бурульок

/Files/images/Рисунок1.pngНинішня зима мінлива – сильні морози чергуються з нетривалою відлигою. Такі температурні перепади – найсприятливіші умови для утворення крижаних бурульок. Танучи, крижані бурульки можуть ламатися та падати. Особливу небезпеку бурульки становлять в місцях масового скупчення людей та на вузьких вуличках, де тротуари безпосередньо прилягають до будинку

ДОТРИМУЙТЕСЬ

ОСНОВНИХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ, А САМЕ:

/Files/images/БУР.pngпроходячи повз будинки чи біля високих дерев, необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів;
не ходити під дахом будівель, а також під балконами не слід заходити за межі встановлених огорож;
якщо ви самостійно з
батькам та вчителям треба розповісти дітям про всю небезпеку падіння крижаної загрози;
власникам автотранспорту не слід припарковувати свої машини біля будинків.

Пам’ятайте, що ваша особиста безпека залежить насамперед від вас самих!

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

/Files/images/Новый рисунок (1).pngДії при пожежі в приміщенні

Входячи в будь-яке приміщення, постарайтеся запам'ятати свій шлях, звертаючи увагу на розташування основних і запасних виходів.

При виникненні пожежі:

- зорієнтуйтеся щодо наявної безпеки й звідки вона надходить;

- повідомте в пожежну охорону за телефоном 01;

- у початковій стадії розвитку пожежі можна спробувати загасити її, використовуючи всі наявні засоби пожежогасіння (вогнегасники, внутрішні пожежні крани, покривала, пісок, воду тощо). Необхідно пам'ятати, що електроприлади не можна гасити водою. Попередньо треба відключити напругу або перерубати проводи сокирою із сухою дерев'яною ручкою. Якщо всі старання виявилися даремними і вогонь отримав поширення, потрібно терміново залишити приміщення (евакуюватися). Йти треба у бік, протилежний пожежі, по не задимленій сходовій клітці до виходу. При задимленості сходових кліток варто щільно закрити двері, що виходять на них, а при утворенні небезпечної концентрації диму й підвищенні температури в приміщенні (кімнаті), переміститися на балкон, захопивши із собою вологу ковдру (килим, іншу щільну тканину), щоб укритися від вогню у випадку його проникнення через дверний і віконний отвори; двері за собою щільно прикрити. Евакуацію потрібно продовжувати по пожежних сходах або через іншу квартиру, якщо там немає вогню, використавши міцно зв'язані простирадла, штори, мотузки або пожежний рукав. Спускатися треба по одному, підстраховуючи один одного. Подібний самопорятунок пов'язаний з ризиком для життя й припустимий лише тоді, коли немає іншого виходу. Не можна стрибати з вікон (з балконів) верхніх поверхів будинків, бо статистика свідчить, це закінчується смертю або серйозними каліцтвами.

Якщо на вас насувається вогненний вал, не гаючись падайте. Закрийте голову мокрою тканиною, одягом, затримайте дихання.

Дії щодо рятування потерпілих

При рятуванні потерпілих від пожежі слід дотримуватися таких правил:

- перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;

- відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку свіжого повітря;

- в сильно задимленому приміщенні рухайтесь пригинаючись;

- для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

- у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей;

- пам'ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

- виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

- побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь-яку ковдру чи покривадло (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності викличте медичну допомогу;

- якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтеся, щоб збити полум'я, ні в якому разі не біжіть - це сприяє більше роздуванню вогню;

При порятунку потерпілих дотримуйтесь заходів безпеки від можливого обвалення й інших небезпек. Після виносу потерпілого надайте

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

1. Перехід дороги

Пішоходи повинні переходити проїжджу часину вулиці по пішохідних переходах. Переходи бувають наземні, підземні, надземні. Якщо в зоні руху нема переходу, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки. Якщо є світлофор, треба керуватися його сигналами. Переходячи вулицю, треба подивитись ліворуч, а потім, дійшовши до середини, - праворуч.

2. Особливості руху пішоходів за складних дорожніх умов

Коли туман, опади, ожеледь, то виникають складні дорожні умови. Так, на слизькій чи мокрій дорозі значно погіршується гальмівний шлях транспортного засобу, що може призвести до наїзду на пішоходів. Окрім того, пішоходів може засліпити світло фар автомобілів. Щоб уникнути травмування, необхідно:

v переходити тільки тоді, коли впевнені, що транспорт знаходиться на достатній відстані;

v не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті повороти;

v у вечірній чи нічний час слід потурбуватися, щоб виділити себе на проїжджій частині чи узбіччі (блискучі предмети, предмети білого кольору).

При переході дороги в умовах недостатньої видимості необхідно оцінити дорожню ситуацію ліворуч і праворуч, переконавшись у безпеці, лише тоді переходити дорогу.

Кiлькiсть переглядiв: 45